ПОКЛОНЯТИ 1, яю, яєш, недок., ПОКЛОНИТИ, лоню, лониш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що нахиляти. Найперша ж річ була в його — думати та гадати, як його тут визволитись.. Оце він своїми тільки власними руками щодень, щоніч, що, може, година, шторхаючи стіну, начеб трохи поклонив її (Марко Вовчок, I, 1955, 334).
ПОКЛОНЯТИ 2, яю, яєш, недок., ПОКЛОНИТИ, лоню, лониш, док., до кого, кому, фольк., заст. Кланятися, передавати вітання комусь. То не сива зозуля закувала, як сестра до брата з чужої сторони поклоняла (Словник Грінченка).