ПОКЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех.
1. З’їсти, хапаючи дзьобом все або багато чого-небудь (про птахів); подзьобати. Вже поклювали все насіння у нього [соняшника] горобці давно (Володимир Сосюра, I, 1957, 353); Став він [зайчик] півня підкликати: — Треба шашіль поклювати! (Іван Нехода, Казки.., 1958, 11).
2. Клювати якийсь час. Пролопотіла по лататті водяна курочка, зупинилась, поклювала щось.. і знову пострибала в ситняк (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 73).