ПОКЛЕКОТА́ТИ, оче і ПОКЛЕКОТІ́ТИ, отить, док. Клекотати, клекотіти якийсь час;
// безос. Друзі!.. — І вже, передаючись з уст в уста, покотилось далеко в поле, помчало, поклекотіло в інші, розтягнуті понад шляхом румунські батальйони й полки: — Він сказав — друзі! (Олесь Гончар, III, 1959, 129).
ПОКЛЕКОТАТИ
Тлумачення слова