ПОКЛАД 1, у, чол. (мн. поклади, ів).
1. геол. Скупчення осадових або гірських порід; родовище корисних копалин. Поклади кухонної і калійної солі в Прикарпатті мають вигляд пластів або лінз, розміщених на різній глибині (Геологія України, 1959, 294); На шляху прохідників дедалі частіше траплялись то червонуваті, то синюваті нашарування, і маркшейдери запевняли, що незабаром відкриється багатющий поклад (Дмитро Ткач, Плем’я.., 1961, 128).
2. перен. Великий запас, зосередження чого-небудь. І раптом Потьє знайшов у собі невичерпні поклади бадьорості й віру в перемогу (Натан Рибак, Новий день, 1937, 249); Безмежні були в Танцюри поклади молодечого оптимізму (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 267).
3. розм. Те саме, що послід.
ПОКЛАД 2, у, чол. Звичайне або зроблене з крейди, дерева і т. ін. яйце, яке кладеться в певному місці, щоб курка там неслася. Сяде курка й без покладу (Словник Грінченка).