ПОКІТ

ПОКІ́Т, коту, чол., рідко. Похилена поверхня чого-небудь, пологий спуск; схил. Вода оддавала весь зелений покіт узгір’я (Марко Вовчок, I, 1955, 352).
 На покоті віку — те саме, що На схилі віку (див. схил). І вчителям своїм на покоті віку Клонюсь я пам’яттю і похвалу складаю (Максим Рильський, Поеми, 1957, 249).