ПОКІРНІСТЬ

ПОКІ́РНІСТЬ, ності, жін. Властивість за значенням покірний. — А за її добрість, за її смирноту, покірність треба їй такого мужика, щоб їй був як отець (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 62); — За найбільше від’ємний бік нашого галицького життя ми уважаємо апатію до публічних справ.. і якусь фаталістичну покірність волі долі (Іван Франко, VI, 1951, 212); Міцно склеплені очі, зціплені губи не змінили звичайного виразу покірності в її обличчі (Любов Яновська, I, 1959, 69); Руські не тремтіли перед Батисм, не виходили до воріт з поклонами покірності (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 489).