ПОКІ́РНЕНЬКИЙ, а, е, розм. Досить покірний; надто покірний. — Вона в мене й тихенька і покірненька, але часом, як чого їй замандюриться та стане гопки, то хоч і не підступай до неї (Нечуй-Левицький, III, 1956, 332).
ПОКІРНЕНЬКИЙ
Тлумачення слова
ПОКІ́РНЕНЬКИЙ, а, е, розм. Досить покірний; надто покірний. — Вона в мене й тихенька і покірненька, але часом, як чого їй замандюриться та стане гопки, то хоч і не підступай до неї (Нечуй-Левицький, III, 1956, 332).