ПОКІРЛИВО. Присл. до покірливий. [Хор дівчат:] Горе тому, хто не склонить покірливо Гордеє чоло богині до ніг! (Леся Українка, I, 1951, 158); Вона завсігди вигонить його вранці. Він покірливо йде і зачиня за собою двері (Борис Грінченко, II, 1963, 39); — А ви працюйте, як належить хлопам, і покірливо викопуйте його накази (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 19).
ПОКІРЛИВО
Тлумачення слова