ПОКІ́ЙНИЦЯ, і, жін. Жіночий рід до покійник; небіжчиця. Дивилися усі на покійницю: лежала вона, — сказав би спала, коли б не така біла смертно (Марко Вовчок, I, 1955, 165); — Було мені вісімнадцять, коли померла покійниця ненька (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 129).
ПОКІЙНИЦЯ
Тлумачення слова