ПОХИ́ТУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до похитувати. Дерева в саду.. шуміли так сильно, похитувані вітром, що з спокійної хати було лячно визирнути (Ольга Кобилянська, III, 1956, 188); — Коли він повертатиметься додому, йому дорогою трапиться цікава, рихлива тінь од ліхтаря, похитуваного вітром (Юрій Яновський, II, 1958, 23).
ПОХИТУВАНИЙ
Тлумачення слова