ПОХИ́БИТИ, блю, биш; мн. похиблять; док., розм.
1. Те саме, що промахнутися. Снайпер з вікна сталінградської хати послав, не похибивши, кулю в чорнявого хлопця з Рима (Микола Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 19).
2. перен. Те саме, що збочити 3. На путь життя Ступив він і ніколи не похибив, Людському щастю всі віддавши сили (Максим Рильський, III, 1961, 41).