ПОХУДІТИ

ПОХУДІТИ, ію, ієш, ПОХУДНУТИ, ну, неш: мин. ч. похуднув, пула, ло і похуд, ла, ло; і ПОХУДАТИ, аю, аєш, док. Стати худим, худішим. [Оксана:] Андрій, може, і не впізнає мене… Така стала… (Вдивляється в дзеркальце). І похуділа, і постаріла… (Захар Мороз, П’єси, 1959, 19); Як воли в мене умикнули за ввесь день хоч отаке стебло, то най мені очі з лоба вибере, а ти кажеш: худі! хіба за день не похуднуть? (Словник Грінченка); Личечком собі хоч і кріпко похудла [Галочка], і рум’янцю на щочечках не стало, та все здавалося, що так їй гарніше було (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 355); — А ти, дочко, похудала.. Та ти ж як з хреста знята. Чи тебе мати не годиє? (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 113).