ПОХУДІ́ЛИЙ, ПОХУ́ДЛИЙ, ПОХУДА́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до похудіти, похуднути, похудати. Круг нас світяться воском похуділі за піст обличчя (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 363); Місячне сяйво освічує зеленкувате бісівське око змученої, одразу похуділої вівці, а біля її ніг вовтузиться чорна грудочка — перший прибуток нового господаря (Михайло Стельмах, II, 1962, 347).
2. у знач. прикм. Худий, кістлявий. Коли він зняв з похуділого пальця останню коштовність — весільний перстень, почув, що все у житті вже втрачено і нема чого боротися за нього (Михайло Стельмах, II, 1962, 245); Перед ним сидів на коні старий і похудалий степовик, із запалими грудьми й блідим обличчям (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 177).