ПОХОВА́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням поховати 1; церемонія, обряд проводів тіла померлого для погрібання. Ми стояли розгублені, як сироти на похованні батька (Петро Панч, В дорозі, 1959, 175); Наприкінці бронзового віку широкого розповсюдження набував обряд поховання в дерев’яних зрубах (Радянська Україна, 26.II 1964, 3).
2. архл. Місце похорону; могила. Піднімаємося на городище. Тут до війни велися розкопки, знайдено поховання древніх слов’ян… (Літературна Україна, 24.IX 1965, 2); Батько й син спинились біля руїн якоїсь будівлі. — Старе казахське поховання, — сказав геолог (Олесь Донченко, IV, 1957, 26).