ПОХОЛОДІТИ, ію, ієш, док.
1. Стати холодним, холоднішим. Повітря похолоділо;
// безос. Завірюха ще повіє, В хаті ще похолодіє (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 84).
2. Застигнути, задубіти (про мерця);
// Стати холодним, застиглим (при втраті свідомості, від сильного хвилювання і т. ін.).
3. перен. Заціпеніти, завмерти від сильного хвилювання, тяжких переживань. Я відчув лиш, як мені відступила вся кров з лиця, як мені серце холодом обняло, — і я мов цілий сам похолодів (Ольга Кобилянська, III, 1956, 51); Микола похолодів від урочистості (Володимир Гжицький, Бел. надії, 1963, 122).
Похолоділо на серці у кого, безос. — комусь стало моторошно. Цюкнула нова сокира Раптом серед поля, Затряслася, застогнала Молода тополя. Затряслася, застогнала, Листя зашуміло, І на серці у Івася Аж похолоділо (Степан Руданський, Тв., 1959, 92).