ПОХОДЖЕНО, безос. присудк. сл. Хто-небудь походив десь, по чомусь. Походжено та поброджено Бо роними кіньми. То ж ходила, побродила Журавочка з дітьми (Українські народні пісні, I, 1964, 242); Удень люди побачили, що по городах походжено, і ходило щось чуже (Борис Грінченко, II, 1963, 276); Немало тут походжено до лісу. Де висне стиглий, точений горіх (Андрій Малишко, Книга… 1954, 87).
ПОХОДЖЕНО
Тлумачення слова