ПОХНЮ́ПИЙ, а, е, розм. Те саме, що похнюплений 2, 3. Що за ліс! Якого нема тут дерева! І високих, величезних, і старих, скорчених, похнюпих, що вже віку свого доживають (Олекса Стороженко, I, 1957, 76); Біля крюка Каленик Романович з Рубіном знайшли кілька молодих ковальських помічників і коваля Кальниболоцького, похнюпого і непривітного (Іван Сенченко, Опов., 1959, 15).
ПОХНЮПИЙ
Тлумачення слова