ПОХНЮ́ПА, и, чол. і жін., розм. Похмура, понура людина. [Ганна:] Чоловік у мене, він би й нічого собі, коли ж похнюпа: поскаржуся йому на свекруху, а він мовчить!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 21).
ПОХНЮПА
Тлумачення слова
ПОХНЮ́ПА, и, чол. і жін., розм. Похмура, понура людина. [Ганна:] Чоловік у мене, він би й нічого собі, коли ж похнюпа: поскаржуся йому на свекруху, а він мовчить!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 21).