ПОХМУРИТИСЯ, рюся, ришся, док.
1. Стати похмурим, затягтися хмарами (перев. про небо). Як заволіклося, похмурилося небо, як пішли дощі та замісилася грязюка, то задрипані та попідтикувані перекупки перестали цікавитись міськими новинами (Любов Яновська, I, 1959, 237); Похмурилось небо. Сховалося сонце (Яків Качура, II, 1958, 466); * Образно. Померли батьки — він сиротою-хлоп’ям по наймах по хуторах… І степ тоді похмурився. І було холодно під дощами в драній свитині (Андрій Головко, I, 1957, 499).
2. Стати хмурим, сумним або сердитим; нахмуритися. Чи вилаяв, чи не вилаяв, зараз похмурилась і пішла з хати (Словник Грінченка); Олена Іванівна, мов ужалена, опустилася, лице їй поблідло, очі похмурилися (Панас Мирний, III, 1954, 91); Доктор Гальванеску.. виявив цілком очевидне невдоволення — він затурбувався і суворо похмурився (Юрій Смолич, I, 1958, 66).
3. Хмуритися якийсь час.