ПОХМУРІСТЬ

ПОХМУ́РІСТЬ, рості, жін. Властивість за значенням похмурий. Дощу не було. Низькі кошлаті хмари бігли над руїнами міста, ще більше надаючи тим руїнам похмурості (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 63); В баладах іноді зникає традиційна похмурість — деякі з них сяють яскравими сонячними фарбами (Вітчизна, 4, 1964, 154);
//  Похмурий вигляд, поганий настрій. Відколи Гурій Андріянович жив у цій, кімнаті, в ній панували лише похмурість і холод (Іван Сенченко, Опов., 1959, 62); Він посивів, ізгорбився, але нема вже тієї похмурості в його: ..тиха ласкавість виглядає йому з очей (Борис Грінченко, I, 1963, 430); Їй, правду кажучи, вже обридла його похмурість, його докірливий мовчазний погляд, котрим він зустрічав її щоразу з клубу (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 51).