ПОХМУ́РЕНИЙ, а, е. Який похмурився (у 2 знач.); похмурий. Уявляв [опришок] собі свою будучність — і жаль ставало самого себе. Лежав нахмурений, з міцно затисненими зубами (Гнат Хоткевич, II, 1966, 202); Псі похмурені й незадоволені розійшлися по своїх кутках (Іван Микитенко, II, 1957, 206).
ПОХМУРЕНИЙ
Тлумачення слова