ПОХМА́РИТИ, ить, док., безос.
1. З’явитися на небі, затягти небо (про хмари); нахмарити. — У річок, як і в людей, час від часу змінюється настрій. Ясно — голубіють, похмарить — темніють… (Олесь Гончар, III, 1959, 233); Надворі похмарило.., накинувши на плечі плащ-дощовик, вийшов [Генріх Граббе] на балкон (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 23).
2. Хмарити якийсь час.