ПОХІПЛИВИЙ

ПОХІ́ПЛИВИЙ, ПОХО́ПЛИВИЙ, а, е, діал. Швидкий, проворніш. Дуже був [Михайло] білявий волосом.. До того, високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий… (Марко Вовчок, I, 1955, 217); Нервовий, похопливий, він, видно, не вмів ждати, йому хотілося, щоб одразу все було по його думці (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 16);
//  Спішний. Як настали жнива, з довгими палючими днями, невеличкими короткими ночами, з важкою похопливою роботою, то їй стало невміч (Панас Мирний, IV, 1955, 295).