ПОКАЗНИ́Й, а, е.
1. Який привертає увагу певними позитивними якостями, властивостями. Звідти [з поляни] ще краща, ще показніша здавалася околиця: гора вся аж горіла сонячним світом, тоді як підгір’я курилося легким туманом (Панас Мирний, IV, 1955, 158); Ще дід, оселяючись на цих, тоді голих супісках, посадив рядочком верби. Так і росли вони, розкішні, показні (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 12);
// Солідний, фундаментальний. Я цілком поділяю Вашу думку, що слід би дбати про показніші видання українські у нас, ніж тоненькі брошурки, які тепер здебільшого виходять на Україні (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 208);
// Значний, великий (про розмір, кількість, вагу і т. ін.). Це [десять тисяч] був капітал як на ті часи досить уже показний (Іван Франко, VI, 1951, 237); — Палладій має показну роль у монастирі, бо з учених… (Нечуй-Левицький, III, 1956, 365); Показна сила;
// Який вигідно виділяється серед інших своїм виглядом. — Коник у мене справний. На вигляд він, може, й не показний, зате двожильний (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 119); Випасалась в череді кілька літ корова, Білошия, показна і, як віл, здорова (Степан Олійник, Вибр., 1959, 265).
2. Який має гарну статуру, ставний; помітний, привабливий, її повна фігура, стягнута сукнею, була показна серед інших панночок, дрібненьких та низеньких на зріст (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 66); Іде й він до обніжка, такий здоровий, показний, рудий трохи (Архип Тесленко, Вибр., 1936, 155); Батуру він не пам’ятав, хоч як детально описував йому лейтенант показну зовнішність бійця (Іван Ле, Мої листи, 1945, 161); [Катерина:] Що ж, Тиміш красень-хлопець, показний… (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 10).
Показний з себе — помітний, привабливий. — До хворого уже прийшов якийсь пан. Доктор не доктор, а такий показний з себе і говорить товстим голосом… (Петро Колесник, Терен.., 1959, 124).
3. Розрахований тільки на зовнішній ефект; навмисно підкреслений. Таня пригадала.. його картинну, ораторську позу, його показний пафос (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 130); — Давно вже час відмовитися від пишності і від показної парадності (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 124);
// Який не відповідає дійсності; удаваний, штучний, неприродний. В їхніх відносинах не було тих нарочитих показних ніжностей, які можна спостерігати в деяких сім’ях (Дмитро Ткач, Плем’я.., 1961, 312); Навіщо йому здалася показна приязнь, якщо він не зможе повірити в її щирість? (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 108).
4. рідко. Те саме, що показовий 1. Вірш.. характерний і показний для тих процесів (Василь Еллан, II, 1958, 180).