ПОКАТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покатувати. А завтра побитих, покатованих, цілою валкою поженуть селян із слободи на місто, у в’язницю (Андрій Головко, II, 1957, 312);
// у знач. ім. покатований, ного, чол. Той, кого катували, мордували, брали на тортури. Мартинюк поділив, чи вірніше розсортував, покатованих залежно від стану ран і розповів присутнім, як треба за ними доглядати (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 81).
ПОКАТОВАНИЙ
Тлумачення слова