ПОКАРТАТИ, аю, аєш, док., перех. Гостро засуджуючи, полаяти, посварити. Словами покартай його, а не бий (Номис, 1864, № 3870); — Та мене чоловік мій ніколи словом недобрим не покартав (Марко Вовчок, I, 1955, 184); Дідусь у жилетці покартав винуватця пічної метушні, пояснив йому, що красти — то найбільший злочин (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 123).
ПОКАРТАТИ
Тлумачення слова