ПОЙМЕНУВАТИ і рідко ПОІМЕНУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Назвати як-небудь когось, щось; дати назву. В нас такі вироби не гурт-то часті, а зате й ім’я їм нема — заждемо, поки пойменує який пічник (Марко Вовчок, I, 1955, 374).
2. Перелічити за іменами, назвами і т. ін.; указати, позначити. Він розказав, де його хата стоїть, пойменував сусід своїх (Марко Вовчок, I, 1955, 150); — Нащо тих виборів, ліпше поіменувати послів та й не морочити людям голови (Лесь Мартович, Тв., 1954, 385).