ПОЇЗДИТИ, їжджу, їздиш, док. Їздити якийсь час. У Василя несамовито серце б’ється від бажання поїздити верхи і собі (Панас Мирний, IV, 1955, 108); Вона поїздить з копитаном [каштаном], заробить багато грошей, у розкоші поживе, а я на смітті помру! (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 461); [Кіндрат:] Боюсь я, все вона книжки про усякі мандрівки читала. Чи не скочила в поїзд? [Ольга:] Коли навіть так, то поїздить ще два-три дні і повернеться (Олександр Корнійчук, II, 1955, 165).
♦ Поїздити на кому — цілком підкорити когось своїй владі, використати в своїх інтересах. Де вже його в ката тут шукати тії [тієї] жалості, коли тільки й думки — як би з другого жили вимотати, на другому поїздити! (Панас Мирний, III, 1954, 79).
ПОЇЗДИТИ
Тлумачення слова