ПОЇ́ЛЬНИК, а, чол.
1. розм. Той, хто поїть, годує, утримує кого-небудь. Поїльник і годувальник наш.
2. Невеликий чайник з напівзакритим верхом для напування лежачих хворих. Тяжкохворим пити дають із спеціальних поїльників (Загальний догляд за хворими, 1957, 61).