ПОЯЗИЧИТИ, чу, чиш, док., над ким, перед ким і без додатка, розм. Наговорити чогось поганого про кого-небудь. Ще невість-що наплеще на їх [них], на неї, поязичить перед людьми? (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 51); Витурила [Окуниха] з оденок в’їдливу багатирку, яка завжди охоча була над всяким поязичити (Михайло Стельмах, I, 1962, 167).
ПОЯЗИЧИТИ
Тлумачення слова