ПОЯСНИ́Й, а, в.
1. Стос. до пояса (у 1—5, 9 знач.). Він тримав обидві руки на форменій блясі поясного ременя (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 299); Бронзовий спіральний браслет з дроту. Браслет знайдений на рівні поясних хребців (Археологія, II, 1948, 64); Поясний час у нашій країні було введено в 1919 році (Наука і життя, 3, 1957, 25);
// Який носиться на поясі (у 1 знач.). Поясна фляжка;
// Який має пояс (у 1 знач.). Поясний одяг пов’язувався здебільшого поясом або крайкою (Народна творчість та етнографія, 3, 1969, 48); Різного роду поясна одежа ще недавно побутувала у всіх східних слов’ян (Наука і життя, I, 1972, 38).
2. Зробл. до пояса, до талії. Навпроти Лесі над письмовим столом Бережного висів великий поясний портрет жінки трохи ніби південного типу — з правильними рисами обличчя (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 83);
// у сполуч. із сл. поклін. У пояс. Побачивши гостя, матушка зразу ж здригнулася всередині і по-черпечи віддала поясний поклін (Михайло Стельмах, I, 1962, 638).