ПОГУ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок. Гуркати не дуже сильно або час від часу. На вузькоколійці погуркував електровоз, тягнучи довгий ланцюг вагончиків (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 35);
// безос. А здалеку погуркувало, мов там шумів дощ і небо розсікали блискавки під громові удари (Павло Автомонов, Так народж. зорі, 1960, 243); * Образно. Зовсім недалеко звідси війна вгризалася в мерзлу землю і погуркувала лінивою артилерійською пальбою! (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 96).
ПОГУРКУВАТИ
Тлумачення слова