ПОГУЛЯ́НКА, и, жін., розм.
1. Те саме, що гулянка 1. Петрусь за шапку да і гайда на вечорниці, на погулянки (Словник Грінченка).
2. Те саме, що прогулянка. [Служебка:] Такі прокляті [свині], — як вирвуться, не заженеш ніяк. [Пастух:] Та хочеться ж і їм на погулянку (Леся Українка, II, 1951, 199).