ПОГРИМІТИ, млю, миш; мн. погримлять; док. Гриміти якийсь час. Погриміти відром;
// безос. [Харитон:] Вчора зовсім було насупилося на дощ, думка шибала: ось-ось поллє..! Отже, тільки погриміло ту. поблискало… (Марко Кропивницький, II, 1958, 11); [Платон Гаврилович:] А мені здається, що не буде [дощу]. Отак погримить-погримить та й мине (Степан Васильченко, III, 1960, 138).
ПОГРИМІТИ
Тлумачення слова