ПОГРУ́ДДЯ, я, сер.
1. Скульптурне зображення верхньої частини людського тіла (по груди або по пояс). Простінки межи завісами прикрашені малюванням та погруддями філософів (Леся Українка, II, 1951, 341); [Вадим:] Я не для того в світі жив, щоб стати бронзовим погруддям. Я не хотів служити людям, але ж науці я служив? (Олександр Левада, Драми.., 1967, 458).
2. Верхня частина людського тіла до пояса. Шарфа позіхнула, натягла на оголене погруддя ковдру (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 42).