ПОГРОЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОГРОЗИТИ, грожу, грозиш, док.
1. Попереджати з погрозою про покарання; грозити покаранням. Непийвода більше за всіх лютував і погрожував послати на шибеницю всю варту, котра дала змогу єзуїтові отруїтися (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 330); [Бабич:] Ти йому погрози, що підеш до суду на скаргу (Іван Франко, IX, 1952, 140); — Посади.. не були розподілені.. Тоді, погрозивши зірвати сойм, ми роз’їхалися по домах (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 14);
// Робити загрозливий жест. Юрко обходить гарбу навкруги, погрожує батогом услід дівчині (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 6); — За той час бавтеся добре та й не вганяйте дуже за дівчатами, — сказала [Краньцовська] й погрозила йому пальцем (Лесь Мартович, Тв., 1954, 264); Вона погрозила комусь кулаком за вікно (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 142).
2. тільки недок. Містити, таїти в собі яку-небудь небезпеку, загрозу. Через отой поганий, бензином заправлений сліпак [каганець], що.. погрожував вибухнути, я найбільше ремствував на матір (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 39);
// Бути неминучим, невідворотним для кого-небудь. — Невже мені зовсім не погрожує небезпека в цих.. околицях? (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 67).
3. тільки недок., перен. Лякати своєю близькістю, можливістю здійснення;
// Залякувати чим-небудь. Римський імператор боявся посилення Росії і погрожував Богданові Хмельницькому походом на Україну (Олександр Довженко, III, 1960, 78); Дарма палій війни нагострює сокиру і атомом своїм погрожує дарма (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 242).