ПОГРОМЛЕНИЙ

ПОГРО́МЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до погромити;
//  у знач. прикм. Смирнов був у погромленій кімнаті сам (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 234); Погромлена шляхта безладними табунами добігала до валів (Яків Качура, II, 1958, 444);
//  погромлено, безос. присудк. сл. — Оце я вештаюсь тут і до усього приглядаюсь — навідавсь я, накинув оком на те, що після чигиринського погромища зосталось од Корсуня, од Богуслава, од Брацлава. Хоч воно скрізь і погромлено, але там можна буде збудувать добрі фортеці (Данило Мордовець, I, 1958, 104).