ПОГРЮ́КАТИ, аю, аєш, док. Грюкати якийсь час. Погрюкав [Чоловік] у двері. Ніхто — нічого (Три золоті слова, 1968, 94); Знадвору долетіло до вух їй — гуркнув у двері в льох і хрипло: — Ти, ти, гляди мені, я тебе погрюкаю! (Андрій Головко, II, 1957, 175);
// Піти, грюкаючи. Довго шукав [Йонька] рукавиці, батіг, хурчав загаслою люлькою, нипаючи по всіх закапелках. Нарешті погрюкав чобітьми надвір (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 521).
ПОГРЮКАТИ
Тлумачення слова