ПОГРАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. чим, з ким — чим і без додатка. Гратися, розважаючись якийсь час. Я впіймала одно поросятко та хотіла погратись та погладити по спинці (Нечуй-Левицький, III, 1956, 283); Ванько рукавом витирав очі й під носом,.. вискакував на вулицю — погратися з дітворою (Михайло Стельмах, I, 1962, 207); * Образно. Поплив човен в синє море, А воно заграло, — Погралися гори-хвилі — І скіпок не стало (Тарас Шевченко, I, 1963, 144);
// перен. Ставитися якийсь час до кого-, чого-небудь легковажно, несерйозно. Може, йому заманулося тільки погратися та посміятися з мене, дурної, а я йму віри? (Панас Мирний, III, 1954, 221); Бажається панам пограться троха з нами, Бо бачуть [бачать], що в тюрмі зовсім ми в їх руках (Іван Франко, XIII, 1954, 91).
2. чим. Поводитися з яким-небудь предметом як з іграшкою, забавлятися якийсь час. Махотін підійшов до Тимка, пощурив очі, погрався ключами (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 344).