ПОГОРОДИТИ, роджу, родиш, док., перех.
1. Поставити огорожі, типи, паркани. — А бодай чорти спину городили Шпаченкові, як він оце мені погородив тини! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 176).
2. Закінчити городити (у 1 знач.). Козак старий — звали його Загайний — погородивши загородь [загороду], постановив вуллів [вуликів] чимало (Марко Вовчок, I, 1955, 381).
3. Городити якийсь час.