ПОГОРДИ́ТИСЯ, джуся, дишся. док.
1. Поставитися до кого-, чого-небудь зверхньо, зневажливо, презирливо. Може б, який і пан не погордився б узяти таку кралю (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 353).
2. Гордитися якийсь час.
ПОГОРДИ́ТИСЯ, джуся, дишся. док.
1. Поставитися до кого-, чого-небудь зверхньо, зневажливо, презирливо. Може б, який і пан не погордився б узяти таку кралю (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 353).
2. Гордитися якийсь час.