ПОГОЛО́СОК, ску, чол., рідко. Те саме, що поголоска. Дуже не хотіла [Ганна], щоб хтось із знайомих бачив, як вона заглядала до буфету, і не пустив якого поголоску (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 200); — А з Бобриків знов поголосок… погромили там панську пасіку… (Марко Вовчок, VI, 1956, 337).
ПОГОЛОСОК
Тлумачення слова