ПОГЛЯ́ДІ́ТИ, яджу, ядиш, док., розм.
1. неперех. Те саме, що подивитися 1, 2. Дивлюся — люди аж кишать… Що, думаю, за чудасія?! Покинув віз коло Гордія, А сам побіг, щоб поглядіть… (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 81).
2. перех. і неперех. Торкнутися, помацати що-небудь, шукаючи, перевіряючи. Погляділа кишеню, аж тютюнцю зо жменю (Словник Грінченка); [Куць (прикладає її руку до своїх грудей):] Ось поглядіть, як серце тіпається (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 424).
3. перех. Доглядати якийсь час. Пріську батько поглядить. Занеси-но її до батька, онде до стодоли (Леся Українка, III, 1952, 637).