ПОГІ́ДНО, присл.
1. Присл. до погідний. Ще недавно, йдучи сюди, виглядав він погідно і спокійно, а нараз така зміна… (Ольга Кобилянська, II, 1956, 206);
// у знач. присудк. сл. На небі так ясно, так погідно! (Іван Франко, VI, 1951, 94).
2. перен. Без ускладнень, безтурботно. Щоб жити нам в спокої Щасливо і погідно, За Партію — до зброї, За землю нашу рідну! (Максим Рильський, II, 1960, 169).