ПОГАВКАТИ, аю, аєш, док.
1. Гавкати якийсь час. Пес погавка та й затихне… (Павло Грабовський, I, 1959, 573); Знадвору крик: «Кукуріку!! гав, гав, гав!» [Начальник поліції (грозячи до вікна):] Канали! Ось я вам дам! я вас покукурікаю, я вас погавкаю (Леся Українка, IV, 1954, 239).
2. перен., вульг. Те саме, що поговорити 2. — Душогуб! Щоб тобі руки повикручувало, а ноги каменем потрощило. — Ти довше погавкай, то я тобі й без каменя потрощу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 445).