ПОГАСАННЯ

ПОГАСА́ННЯ, я, сер. Дія і стан за знач. погасати 1. Чи вже ж і той огонь горить, Щоб тільки блиснути на мить І освітить собі хвилину погасання? (Володимир Самійленко, I, 1958, 112); Іржаві, темні грати неохоче впустили в камеру барвисті вилиски вечірнього погасання (Степан Васильченко, II, 1959, 52); До недавнього часу ніхто не знав, що являють собою хромосферні спалахи, які причини їх виникнення і погасання (Вечірній Київ, 19.VII 1961, 3); Ми [старі] навіть вороже дивимось на вас [потомків], бо ви женете нас до могили. Ви випиваєте наше погасання, красуєтесь і ростете. В цьому — закон існування (Юрій Яновський, II, 1958, 22).