ПОГАНИТИСЯ, нюся, нишся, недок., розм.
1. Неславити, безчестити себе ким-, чим-небудь. — Ой, мій татонько! .. Чи думав ти, чи гадав, що твоя доня — княжна — мусить із тою негіддю поганитись, клопотатись (Марко Вовчок, I, 1955, 265).
2. рідко. Діяти необачно, допускати промахи, помилки. На батька надійся, а сам не поганься (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 131).