ПОГАНИТИ 1, ню, ниш, недок., перех., розм.
1. Забруднювати щось чим-небудь. Чортзна-що — щоб і посудини не поганило (Номис, 1864, № 3288).
2. перен. Робити поганим, неприємним, псувати кого-, що-небудь. — І нащо воно?.. Їх [жаб] же ніхто не їсть, тілько світ поганять (Панас Мирний, I, 1954, 272); Так, все життя він.. буде обстоювати те, у що вірить. Змітатиме з дороги все брехливе, шкурне, усе, що поганить людей (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 188).
3. перен. Неславити, безчестити кого-, що-небудь чимсь. А вона свариться: — А йди ж ти, — каже, — гугнавий [гугнявий]! Не погань мені хати такими словами! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 216).
♦ Рук (руки) не погань — не встрявай у невигідну або ганебну справу, в неприємну історію. — Не погань руки об те падло. Слиззю гадючою забруднишся (Михайло Стельмах, II, 1962, 391).
ПОГАНИТИ 2, ню, ниш, док., перех. Ганити якийсь час.