ПОГА́НСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до поганин 1. Ой, у п’ятницю святую, У раннюю досвітню годину, Та як наші вставали, Поганське військо половецьке погонцем іютоптом] топтали (Панас Мирний, V, 1955, 264); Наступив Святослав] на землю половчанську, Руський край грозою оберіг, і Кобяк, тодішній князь поганський, у полоні в Києві поліг (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 168);
// Належний поганину, поганам; який є у поган; власт. поганам. — Я буду старатися всіма силами скасувати сі поганські звичаї. Бо то поганство (Гнат Хоткевич, II, 1966, 26); Поганська зброя.
2. Стос. до часів поганства; пов’язаний з цими часами. [Єпископ:] Всі оті, що звалися богами в поганськім світі, — ідоли бездушні, або злі духи, слуги князя тьми (Леся Українка, II, 1951, 233); — Хіба ти забув, полковнику, — промовив тоді кошовий, — що в руках татар теж наші товариші, що коли ми тепер їх не визволимо, то життя їх буде продане у вічну неволю поганську? (Олександр Довженко, I, 1958, 254).
3. етн. Який знається, має зв’язок з нечистою силою; нечистий. — Хоч трохи було засуха ухвате, то він зараз за поганських відьом (Квітка-Основ’яненко, II, 1936, 179); Бабуся підносила їй до столу смачні страви,.. та, крім полуниць, Орися не взяла нічого в рот. — Ах ти, горе моє, горе, — бідкалася старенька. — Не інакше, як тобі наврочили якісь поганські злі очі (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 38);
// Лихий, ненависний, проклятий. Вдарить Армія Радянська — сила знітиться поганська (Павло Тичина, Комунізму далі.., 1961, 13).