ПОГА́НКА, и, жін.
1. розм. Жіночий рід до поганець 1. — Краще я в тюрмі зогнию, на Сибір піду, ніж такій, поганці, три тисячі дам (Панас Мирний, III, 1954, 167).
2. заст. Жіночий рід до поганин 1. [Годвінсон:] Се, кажеш, не така бридка мета? Зробить кумир з поганки, ледащиці — се ж гірший гріх! (Леся Українка, III, 1952, 75).
3. Негарна, некрасива дівчина або жінка. — Дивно мені тілько, — де така поганка набігала [дитину]? (Панас Мирний, I, 1954, 68).
4. Народна назва неїстівних шапинкових грибів. Мірошниченко вийшов на узлісся, збиваючи носком чобота відьмине коло тонконогих грибів. До недавнього часу він думав, що ці гриби — поганки (Михайло Стельмах, II, 1962, 144).
▲ Бліда поганка (Amanita phalloides) — отруйний гриб. — Я сьогодні вранці знайшов блідих поганок — небезпечний гриб (Олесь Донченко, IV, 1957, 113).
5. розм. Те саме, що лихоманка 1. Старшина доповів їй, що всі приписи медицини виконано, він сподівається, що до початку наступу поганка щезне і старший лейтенант зможе повести в бій людей (Юрій Яновський, II, 1954, 10).
6. розм. Річ, предмет, що викликає чиєсь невдоволення. [Шевцов:] Та де ж це вона, поганка, хустка ця, поділася? (Борис Грінченко, II, 1963, 502).